Вплив нового стоматологічного апігелю на тканини порожнини рота при стоматиті

Експеримент проведено на 33 щу­рах, травматичний стоматит моделю­вали нанесенням на слизову оболонку правої щоки щурів під наркозом до­зованої травми за допомогою очного трепану діаметром 3 мм. Відтворена модель травматичного стоматиту за­довольняла загально прийнятим вимо­гам адекватності стану патологічного процесу за стандартною площиною та глибиною ураження.

Усі тварини були розподілені на 3 групи. До першої – віднесені інтактні тварини. У щурів II групи моделювали травматичний стоматит. Тваринам III групи після моделювання травматично­го стоматиту, починаючи з другого дня, на місце уражень накладали ватний тампон з лікувальним гелем тривалістю 3 хвилин. Тваринам II групи травматич­ні виразки в тому ж режимі обробляли фізіологічним розчином. Всі тварини знаходилися на стандартному раціоні віварію. В процесі досліджень визна­чалася дія лікувального гелю, до складу якого входить прополіс, віск, кедрова олія, аргінін натрію та інші біологічні активні речовини, на стан слизової обо­лонки порожнини рота щурів в умовах травматичного стоматиту.

В кінці експерименту щурів ви­водили з досліду шляхом тотального кровопускання з серця під тіопентало-вим наркозом (40 мг/кг). В гомогена­тах слизової оболонки визначали рі­вень біохімічних маркерів запалення: концентрацію малонового діальдегіду (МДА) тіобарбітуровим методом [2]¸ активність кислої фосфатази (КФ) за методом Bessay et al, в модифікації А.П. Левицького [3] та загальну протеолітич­ну активність (ЗПА) [4]. Стан фізіоло­гічної антиоксидантної системи (ФАС) оцінювали по активності каталази (К) [5] та супероксиддисмутази (СОД) [6].

Огляд поверхні рани проводили кожний день, починаючи з 2-го дня нанесення травми, фіксували клінічні ознаки перебігу процесу. Тваринам, у яких визначалося видужання, подаль­ший огляд не проводили.

Відтворення травматичного стома­титу у щурів приводило до змін біохі­мічних показників в слизовій оболонці. З двох маркерів запалення (МДА та ЗПА) останній збільшувався, що свід­чило про наявність запального процесу в цій тканині, але при лікуванні цей по­казник визначався в межах інтактних значень. Активність маркерного фер­менту запалення — кислої фосфатази у щурів з травматичним стоматитом підвищувалася в середньому в 3 рази, при лікуванні виявлялося не значне її підвищення, що свідчило про значні запальні явища у нелікованих тварин.

У той же час, активність захисних ферментів ФАС каталази та СОД у щу­рів зі стоматитом знижувалася. Най­більш виразно знижувалася активність каталази — майже в 1,5 рази, при ліку­ванні це зниження було не вірогідним.

Таким чином, визначено, що у щурів з травматичним стоматитом в ткани­нах ротової порожнини проходить під­силення ПОЛ та запалення за даними збільшення локального вмісту МДА і особливо ЗПА та активності кислої фос­фатази в слизовій оболонці щоки. Одно­часно знижувалася активність захисних ферментів АОЗ. При локальному засто­суванні на тканини ротової порожнини гель сприяв зниженню запальних явищ в слизовій оболонці та нормалізації ан­тиоксидантних ферментів.

Спостереження за станом дозованої травми слизової оболонки щоки показали, що, починаючи з другого дня експе­рименту, у всіх тварин слизова оболонка була сильно набрякла, гіперемована, поранена поверхня вкрита гнійним ви­діленням. Слизова оболонка поверхні правої щоки у всіх щурів до 5-го дня залишалась гіперемованою, у більшос­ті щурів нелікованої групи визначався набряк з кровоточивістю. На 5-й день догляду набряк, кровоточивість, та гній­ний вміст поверхні рани зменшувалися у щурів, яким робили аплікації ново-створеним гелем. Вже з 3-го дня спосте­реження в цій групі гнійний вміст та кровоточивість рани фіксували у 5 з 9 (в середньому у 55,5%). Гнійна наявність рани і кровоточивість фіксували на 5-й день у 2-х тварин (22,2%). У той же час набряк спостерігався у всіх щурів цієї групи до 8-го дня експерименту. Відтор­гнення некротичних мас визначалося у більшої частини тварин з 4-го дня спо­стереження і закінчувалася на 8-й день. Формування молодої грануляційної тка­нини у цій групі починалося на 6-й день у 3 щурів (33,3%) на 7-й -8-й день – у 7 (77,7%) і на 9-й день завершувалось.

Результати досліджень свідчать про те, що новий гель виявляє стимулюю­чу дію на процеси регенерації травма­тичної рани слизової оболонки щоки. Так, на 9 добу після нанесення травма­тичних виразок та застосуванні гелю рани загоїлися у всіх тварин. Водночас у щурів зі стоматитом, яким проводили аплікації фізіологічним розчином, у цей строк загоїлося лише 28% виразок. У групі нелікованих щурів повне заго­ювання відмічалося на 18 день.

Динаміка загоювання травматичних виразок показує, що при застосуванні лікувального гелю на ранніх стадіях загоювання, регенерація слизової обо­лонки рота відбувається швидше, що, можливо, пов'язано і з пригніченням перекисного окислення ліпідів.